На підвіконнях квартир польських міст можна побачити незвичні для України пристрої для відлякування голубів, а на дахах системи, що не дають зимою утворюватися небезпечним для мешканців бурулькам. Турбота про пересічних громадян стала можливою завдяки вдалому проведенню в країні 25 років тому реформи органів місцевого самоврядування. Третина бюджету держави призначена саме для цих органів.  Локальній владі минулого року поляки довіряли більше, ніж уряду, парламенту та партіям (58% опитаних поляків). Про це свідчить опитування Центра досліджень громадської думки.  

Україна в цьому напрямку робить перші кроки. Навчальний візит до Польщі з питань місцевого самоврядування для представників центральних і місцевих органів нашої влади нещодавно організували «SolidarityFundPL» (Польський Фонд Міжнародної Солідарності), швейцарсько-український проект "Підтримка децентралізації в Україні" DESPRO та «Центр європейської співпраці» (за грант Польсько-Канадської програми підтримки демократії).

 

Українська делегація на зустрічі в Міністерстві адміністрації та цифризації Республіки Польща (червень 2015)

Сила гміни

 Успішній реформі полякі завдячують її авторам — науковцям Єжи Регульському з Лодзі і Міхаелу Кулєшу з Варшави. І зізнаються, що мають одне з найсильніших в Європі гмінне самоврядування (не повітове і воєводське) …випадково. Тогочасна комуністична влада не дозволила створити трирівневу систему самоврядування: «гміна-повіт-воєводство» і дала зелене світло лише гміні, яка є основною одиницею місцевого самоврядування у Польщі (повіт — адмінодиниця середнього рівня, воєводство— найбільша). Слід додати, що Україна запозичила три ланковий  адміністративно-територіальний устрій -- «громада-район-регіон» з польскої практики.

 Гміни з’явилися завдяки ухваленому в 1990 році Законі «Про місцеве самоврядування». Всі компетенції, які тільки можна було уявити, реформатори передали на рівень гмін. Коли в 1998 році на другому етапі реформи  створювалися повіти та воєводства, виявилося, що їм залишилося небагато майна та повноважень. Тому польське самоврядування базується на силі гміни, яка опікується комунальним господарством, соцдопомогою, здоров’ям мешканців та початковою освітою.

Наприклад, у об’єднанні сільських гмін Республіки Польща (РП) пишаються тим, що фінансування середньої вартості навчання учня в початковій школі коштує на рік 4,5 тисяч злотих або 1,2 тис. доларів (заможніші витрачають до 8,8 тисяч злотих — 2,3 тис. доларів). Школа не тільки вчить, але й годує вихованців сніданком та обідом. Завдяки фінансуванню гмін минулого року кожен з учнів отримав по 14 кг яблук.

 Доходи гмін формуються з кількох джерел. Найбільшу частку в цих показниках становлять цільові дотації та субвенції (40-60%), 20-40% — це надходження від сплати податків, 10-20% — надходження від господарської діяльності. Серйозним підживленням для гмін є кошти європейських фондів.  Вони розподіляються в основному на конкурсах за заявками цих одиниць. Їх розпорядниками виступають польське міністерство або воєводство (маршалек). Умови конкурсу залежать від типу проектів: в них власний внесок може становити (від 15% до 50%). Він може бути у вигляді готівкових коштів, майна, робочої сили. Поза конкурсом фінансуються інтегровані територіальні інвестиції, наприклад, для підтримки закладів профтехосвіти.

«Гміна, як жінка, не завжди задоволена. І люди переїжджають жити туди, де є кращі послуги. Мене часто запитують, що польській війт (голова сільської  гміни, — «УК»)шукає у тому Брюселі?», — розповідає секретар Об’єднання сільських гмін РП Лешек Швєнтальські.

А інтереси польських гмін, вважає він, майже не відрізняються від інтересів французьких чи англійських. Вони посилаються у своїй діяльності на 75% законодавства ЄС, що приймається в Брюселі. І бенефіціарами 80% коштів фондів європейської спільноти є сільські гміни (у ЄС 40% сільського населення займає 90% території).

Надати імпульс

 Публічні послуги, що виходять за рамки компетенцій гмін, забезпечують повіти (служба зайнятості, поліція і пожежна служба, лікарні, будинки дитини, реєстрація транспортних засобів і т.і). Воєводство планує та підтримує розвиток регіону. Зокрема, опікується охороною навколишнього середовища, спецлікарнями, музеями та театрами. При надзвичайних ситуаціях саме воєвода забезпечує взаємодію різних служб.

Наприклад, в одному з воєводств 10 років тому одна фармфірма припустила помилку при упакуванні ліків для алергиків, застосувавши смертельно небезпечний засіб. Була підозра, що частину ліків продали. Воєвода керував діями поліції та фармінспекторів (їх підвозили працівники поліції і ті перевіряли в аптеках рецепти з адресами). Поліція повідомляла пацієнтів і вилучала ліки. Жодна зі служб наодинці не справилася би з цією проблемою…

Попри успіхи у місцевому самоврядуванні, поляки удосконалюють відповідне законодавство. «Думаємо про зменшення міст з правами повітів (вних мешкають понад 100 тисяч жителів або вони з 31 грудня 1998 року перестали бути центром воєводства. Таких в Польщі 66, - «УК»). У проекті закону, направленому до Сейму, є пропозиція, щоб у таких містах мер мав в управлінні та розпоряджався коштами всіх доріг, які є на його території», —  говорить, директор Бюро Асоціації польських міст Анджей Поравскі.

  «Карта з 16 воєводств (їх мало бути 10)— є результатом багатьох політичних компромісів. Повітів планували 150, а маємо 314. Але вдалося зберегти найважливіше – три рівня самоврядування. Поки маємо струмінь коштів з Європи, це добре, але потім утримання малих воєводств стане проблемою. Де повіт малий – половина коштів витрачатиметься на адміністрування. Кожна поступка має наслідки», — констатує Маршалек Велькопольського воєводства Марек Возняк .

Україна використала польський досвід у Концепції реформування місцевого самоврядування. Заслуга польських експертів у виробленні пропозицій щодо змін до Конституції, Бюджетного та Податкового кодексів (введенні нового акцизного податку і податку на нерухомість).  Завдяки цим податкам місцеві бюджети нашої країни за п’ять місяців цього року отримали додатково 10 мільярдів гривень.

 Мацей КОЗІК, директор Вєлькопольського центру місцевого самоврядування:

 – У Велькопольщі на початку реформи  80% людей, обраних в нові ради, там раніше не працювали. Це були фермери, вчителі, наукові працівники, представники  дрібного бізнесу. Вони вибрали нових мерів, з яких 70% не працювали в адміністраціях. Була пропаганда як за реформу, так і проти.  Хто виступав «проти»,  говорив, що ми даємо мавпі гранату. Хто був «за» пропонував взяти все нарешті під свою опіку. Поляки самі захотіли приймати рішення, які стосуються їхнього життя.

 Володимир КУРЕННОЙ, керівник департаменту місцевого самоврядування та децентралізації Адміністрації Президента України:

 У далеких 1988-89 роках я проходив студентське стажування в Познані. Воно мало чим відрізнялось від сірих радянських міст. Зараз я приїхав у Познань вдруге після тривалої перерви — зміни фантастичні! Це справжнє європейське місто, гарні дороги, сучасна інфраструктура. Цих позитивних змін місту вдалося досягти перш за все завдяки проведеної в країні реформи місцевого самоврядування. 

Це найкраще свідчення того, що польська модель децентралізації найоптимальніша для України. Ми повинні взяти найкраще та уникнути помилок. Це зможемо зробити, якщо уникнемо головної загрози, яка стала вже традиційною для українських реформ — не за політизуємо децентралізацію і не зробимо цей процес розмінною монетою в політичних іграх. Поляки досягли консенсусу щодо реформування місцевого самоврядування на історичному круглому столі 1989 року. Й успіх не забарився. Українські політики мають досягти згоди щодо децентралізації, бо цього вимагає суспільство.

 

 Вікторія КОВАЛЬОВА,

«Урядовий кур’єр»