22 березня за підтримки проекту DESPRO відбувся «Діалог про воду до Всесвітнього Дня Води: Управлінські моделі», в якому взяли участь Ольга Бабій, членкиня Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), Євген Кунь, СЕО ТОВ «Інтерпроект», Богдан Прохоров, економіст Центру економічної стратегії та Андрій Кавун, експерт Швейцарсько-українського проекту “Підтримка децентралізації в Україні” DESPRO. Модерував діалог Вячеслав Сороковський – експерт проекту DESPRO.

Метою цьогорічного Всесвітнього дня води є привернення уваги до питань води, підвищення рівня обізнаності про глобальну кризу води, і дотримання досягнення мети сталого розвитку (SDG) 6: води та санітарії для всіх до 2030 року.

Подія стала логічним продовженням національного діалогу про воду, що відбувся раніше і де було обговорено багато ключових питань: пріоритети політики, інструменти політики у цій сфері, фінансування: звідки походить і куди йде, а також як управляти послугою найбільш ефективно. Одним із висновків стало те, що питання про управління послугою себе далеко не вичерпало. А для громад, які в результаті реформи децентралізації стали відчувати спроможність у вирішенні питання водопостачання та водовідведення, питання про пошук ефективного способу управління послугою є вкрай актуальним.

Отже, 22 березня експерти продовжили діалог про майбутнє водопостачання та водовідведення в Україні.

Андрій Кавун, експерт DESPRO, відзначив тенденцію на обрання комунального підприємства для послуги водопостачання, що наразі спостерігається у громадах. «Ситуація з водопостачанням в міських територіях і в сільських суттєво відрізняються. В містах як правило системи вже існують, і після об’єднання перейшли до громад. Проте, сьогодні тільки до 30% сільських територій мають в доступі послугу водопостачання, при цьому не всі з цих 30% мають дієвий механізм надання послуги, і тільки близько 2% мають послугу водовідведення. На сьогодні в сільській місцевості існують два види управління послугами водопостачання: 

1. Переважно форма комунального підприємства, 

2. Обслуговуючий кооператив. 

Останній набув поширення в сільських радах до початку об’єднання громад. Громади обирають комунальне підприємство ще й тому, що і бізнес поки що не дуже готовий йти в цю галузь, і цьому є причини. Це розпорошеність населених пунктів і низька щільність забудов, зношеність інфраструктури, а також застарілі рішення, що потребують суттєвих вкладень. Тому громади обирають для управління форму комунальних підприємств, бо надавати послугу потрібно вже сьогодні і чекати поки прийде інвестор часу немає».

В свою чергу Богдан Прохоров, економіст Центру економічної стратегії, зауважив щодо проблеми наявності політичного впливу органів місцевого самоврядування на комунальні підприємства. «Одна з проблем полягає в тому, що керівник КП залежить від свого засновника, від мера або міськради, відповідно від місцевих політичних аспектів. В таких умовах бути ефективним менеджером проблематично. В деяких містах існують договори державно-приватного партнерства але досвід показує, що місцеві компанії, якщо входять до управління водопостачанням можуть бути залежними від політичних аспектів. Тому якщо говорити про форму управління КП – потрібна якась лінія захисту у вигляді можливо корпоративного управління, яке убезпечить менеджерську ланку КП від політичного та іншого впливу на діяльність.» Хоча експерт відзначив і економічні чинники у виборі форми управління водопостачанням. «З економічної точки зору комунальне підприємство, або державне, як в деяких країнах світу, є обґрунтованим. При цьому варто сказати, що великих містах втрати води досягають 45%. Місцевих коштів не вистачає і на покриття збитків і на оновлення інфраструктури. В той же час і споживачі і органи місцевого самоврядування більше орієнтовані на дешеву вартість води чим на високу її якість», - додав Богдан Прохоров.

Євген Кунь, ТОВ Інтерпроект, запропонував розглядати питання у ширшому аспекті. «Україна попала в ризикові зони з точки зору впливу клімату на водні ресурси. Проте на сьогодняшній день на національному рівні у нас не прокомуніковане бачення, як стратегічно ми маємо будувати роботу з водними ресурсами. Щодо місцевого рівня, то сьогодні в зв’язку з реформою з’явилися більш активні керівники громад, але при всьому цьому, працівники КП - немотивовані люди, вони виконують політичні рішення. Гроші на компенсацію [втрат від господарської діяльності] йдуть з бюджету, при цьому у керівництво здебільшого відсутнє бачення розвитку. Виходячи з цього варто подивитись на модель, де власність залишається в громаді, але заводиться якісний менеджмент, який ефективно управляв би процесами. При цьому економічна складова має бути також якісно прорахована», - підсумував Євген Кунь.

«Якщо сьогодні немає концесій, оренди тощо, значить в цій галузі немає гарантованого доходу необхідного для належного виконання своїх зобов’язань. Галузь водопостачання – це, по суті, соціальний бізнес. У будь якому соціальному бізнесі є регульована норма прибутку і контроль за цінами. Немає значення яка форма управління має бути. Концесія, оренда або комунальна власність чи акціонерне товариство. Має значення наявність державної політики в управлінні галуззю, і якщо цей соціальний бізнес є монополією, державне регулювання має встановити запобіжники, щоб ця монополія не зловживала щодо споживачів своєю «іншою поведінкою. Тому сьогодні потрібно визначити державну політику і забезпечити, щоб підприємства що надають ЖКХ послуги,були економічно-сталими, отримували 100% зборів і надходжень за надані послуги. Щоб підприємствам всіх можливих форм правління ми, як держава, продемонстрували чіткі наміри, вектори розвитку та показники, і надали гарантії, що рухаємось в цьому напрямку, просимо починати будувати!» - підкреслила Ольга Бабій, членкиня НКРЕКП.

Підсумував зустріч модератор Вячеслав Сороковський, процитувавши Джона Баттерворта з міжнародного аналітичного центру IRC: «Розуміти цінність води треба як щось дорогоцінне, те, що ми можемо отримати лише трохи і за що повинні бути вдячні. Так, але це також право, і нашим суспільствам під силу взяти адекватну кількість і забезпечити безпеку для пиття. Ми повинні цінувати менеджерів з водопостачання, які роблять можливим води та її відновлюване використання у тих межах, в яких вона є в навколишньому середовищі. Ці менеджери, звичайно, ми всі. Не просто тому, що ми не залишаємо кран відкритим без потреби, але коли ми голосуємо на виборах, оплачуємо рахунки за воду або демонструємо наш голос за водні питання.»

→ Повний відеозапис онлайн-трансляції заходу можна знайти за посиланням.

Переглянути відеозапис попереднього діалогу про воду та ознайомитись зі Стратегічною пропозицією щодо політики водопостачання та водовідведення можна за посиланнями нижче:

→ Діалог «Питна вода та очищення стоків в малих громадах. Якою має бути державна політика» тут

→ Стратегічна пропозиція щодо політики водопостачання та водовідведення тут